Валентин Щокін «До останнього виконувала свій обов'язок» — історія Ольги Таран
Вона понад сім років надавала медичну допомогу пораненим українським бійцям у зоні бойових дій. І так до останнього. Бойова медикиня, яка могла сховатися від обстрілу, проте взялася рятувати пораненого. Ми розповідаємо історії українських медиків, чиє життя відібрала російсько-українська війна.
24 апреля 2026
Валентин Щокін Ольга Таран народилася 22 травня 1987 року в Котельві, що на Полтавщині. Там закінчила гімназію й поїхала до Лубен — навчатися на фельдшера-акушера. По завершенню коледжа Ольга переїхала до Миколаєва — там працювала в місцевому інтернаті, згодом — у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
А у 2015-му жінка доєдналася до лав Збройних сил України. Ось, що пригадує сестра Ольги Таран:
24 апреля 2026
Валентин Щокін «Коли доньці (Ольги - ред.) виповнилося три роки, Оля заявила, що хотіла би в армію. Мовляв, в неї медична освіта, вона точно матиме більше можливості допомогти бійцям»
У грудні 2015-го жінка підписала контракт із 36-ю бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського і стала фельдшером танкового батальйона. Так Ольга вирушила у свою першу ротацію. Відтоді жінка прослужила майже сім років: ще була фельдшером польового вузла зв’язку, бойовим медиком медичної роти.
24 апреля 2026
Валентин Щокін Коли почалася велика війна, Ольга Таран виконувала обов’язки начальниці медичного пункту танкового батальйону під Маріуполем, на Донеччині. 24 лютого військові отримали наказ зайти у місто та тримати оборону на заводі «Азовмаш». Тоді Ольга організувала польовий госпіталь у одному з бункерів та доправляла туди поранених, яких рятувала з поля бою.
24 апреля 2026
См. все 5 комментарии
Валентин Щокін 12 квітня 2022 року жінка потрапила під мінометний обстріл. Вона надавала допомогу пораненому і, на жаль, загинула. Тіло Ольги вдалося повернути додому у рамках обміну. Її знайшли в одній із братських могил.
Вічна та світла пам’ять Ользі Таран. 🕯️
Вічна та світла пам’ять усім, чиє життя відібрала росія.